Über

„Auf der Seidenstraße" ist kein Reiseblog und kein Ratgeber. Es ist die Reise von Iven Hildebrandt — von Berlin Friedrichshain, seiner gewählten Heimatstadt, hinaus aus Deutschland und Europa, der alten Seidenstraße folgend, dem Japanischen Meer entgegen.

Begonnen hat sie mit einem Brief an die Menschen, die ihm nah sind: „Ich verlasse Deutschland — und will nicht einfach so verschwinden, sondern euch dabei haben." Erst ein langer Abschied durch das eigene Land — die Geburtsstadt Zerbst, das Grab der Großeltern in Warmsdorf, die stillen Plätze am Wasser. Dann, im Frühjahr, der Aufbruch nach Süden.

Leitsatz

Love, live, harmony.

Ця подорож не починається в березні і не закінчується біля моря. Вона йде, як пише Iven, „вже вічно — майже від народження". Перебування в дорозі — це не засіб для прибуття, а стан: безперервний процес відпускання і відкритості.

Відпускання тут слід розуміти буквально — житло, робота, країна, звичне. Те, що залишається, — це зв'язок: з людьми, які читають, слухають, співчувають, і з тим, що надсилає життя в дорозі. „Бо життя прекрасне — також і попри негаразди, або саме через них."

Вдячність — це основна позиція, зміна — червона нитка, усвідомленість — темп. Не глянець, а правдивість. Автентичність важливіша за досконалість.

Sechs Worte, die tragen

Neugier · Abenteuer · Frieden · Liebe · Offenheit · Mut

Frankie ist Ivens Weggefährte auf dieser Fahrt — das rollende Zuhause, in dem gekocht, geschlafen und gelebt wird. Daher der Name dieses Tagebuchs: Frankie und ich. Zwei, die nach Osten fahren, und schauen, was kommt.

Es geht nicht darum, anzukommen. Es geht darum, unterwegs nicht zu verschwinden.

— Iven Hildebrandt, unterwegs